Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
рикати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
рыкати — Рыкать рыкати (1) 1. Издавать низкий дикий крик, реветь, рычать (о животных). Звер же обрелъ юношу к себѣ идуща, и начатъ рыкати и хвостомъ своя ребра бити, и челюсти своя разнемъ на юношу и поскочи. Девг. Д. (Тихон.), 136 (XVIII в. ← XII XIII вв … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
порицать — Заимств. из ст. сл. яз. Преф. производное от утраченного рицати (ср. др. рус. рикати «бранить»), итератива к решти «говорить» (< *rekti). См. отречься, изречь; ц из к по третьей палатализации … Этимологический словарь русского языка
въмѣщати — ВЪМѢЩА|ТИ (14), Ю, ѤТЬ гл. 1. Заключать что л. во что л. или в чем л.: [о боге] и лакътьныими дъсками. никде же въмѣстимаго въмѣщати. (περικλείειν) ЖФСт XII, 104 об.; въ ст҃а˫а ст҃хъ вмѣща˫а. (χωροῦσα) ГБ XIV, 94г. 2. Переходить, перемещаться:… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
зарикати — и/каю, и/каєш, док. Почати рикати (про звірів) … Український тлумачний словник
порикувати — ую, уєш, недок. Рикати час від часу … Український тлумачний словник
рикання — я, с. Дія за знач. рикати і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
рикнути — див. рикати … Український тлумачний словник
кричати — 1) (видавати крик), ячати; репетувати, дертися, дратися, перериватися; горлати, горланити, горлопанити, ґвалтувати (на все горло); лементувати, лементіти, голосити (перев. із плачем); вищати, верещати (пронизливо, різко); зойкати, йойкати (від… … Словник синонімів української мови
ПОРИЦАТЬ. — Из ст. сл. яз. Производное от несохранившегося рицати (ср. др. р. рикати «бранить»), итератива к решти «говорить» (< *rekti) … Этимологический словарь Ситникова
